Пропозиція/The Offer. Про зйомки великого фільму.

Я колись пообіцяв собі, що якщо якийсь твір мене по-справжньому зворушить, то я обов’язково пишу про нього хоча б кілька слів. Це дозволяє мені не тільки висловити подяку людям, які його зробили, і тим хто мені на нього вказали, але й систематизувати свої думки та почуття з приводу того, що мені довелося побачити.

“Пропозиція” – фільм який сподобається не всім. Власне, скажу більше — навіть «Хрещений батько», про зйомки якого розповідає серіал — і то не всім подобається, а тут якась белетризована документалка?

Рейтинги у «Пропозиції» на сайтах відгуків дуже посередні. Чи означає це серіал так собі? Ні, серіал чудовий, але зрозуміють і оцінять цю красу далеко не всі глядачі. Таке трапляється.

Для того щоб сприймати цей серіал — потрібно любити «Хрещеного батька» (до речі, цього року виповнилося півстоліття виходу фільму на екран, чому і присвячений серіал). Без цього дивитися його справді безглуздо.

Ще для сприйняття серіалу добре хоча б трохи цікавитися епохою, коли писався сценарій і знімався фільм, тому що час це був дуже цікавий і суперечливий. А ще напевно фільм сподобається тим хто щось знає про зйомки і пов’язаний з цим процес. Тут дуже докладно показані проблеми, з якими стикаються люди, які керують виробництвом відео чи звукового матеріалу.

Але, зрозуміло, чіпляє у фільмі не це — а те, що він є своєрідною відеорамкою до «Хрещеного батька». Яка підкреслює та зосереджує увагу на фільмі, якого нам не показують, але яким ми так добре знаємо.

У серіалі цілком свідомо використовуються візуальні прийоми та побудова сцен, знайомі нам із «Хрещеного батька». Але вони не лізуть у вічі і не дратують, швидше трохи дражнять, створюючи діалог рами і самого шедевра. Перегляньте ще раз сцену суперечки режисера та оператора з приводу знаменитого темного початку фільму. Вона відбувається у приміщенні, яке освітлене лише частково. Це не випадковість.

Незважаючи на те, що фільм ніяк не документальний, інтер’єри, сцени і навіть зовнішність персонажів відновлена дуже ретельно. Актори справді дуже схожі на своїх персонажів (Коппол, наприклад, вийшов просто копією реального).

І хоча у фільмі багато художніх елементів, він досить точно описує загальну канву та складнощі, з якими зіткнувся реальний продюсер фільму Ел Радді. Він, до речі, живий, хоч і дуже літня людина. Він зазначений як продюсер і в цьому серіалі, хоча швидше за все його функція була в тому, щоб виправляти сценаристів і коригувати їхню фантазію щодо тих подій.

Я досить багато знав про зйомки «Хрещеного батька», але дещо у фільмі для мене стало сюрпризом. Наприклад, історія як Коппола перед початком зйомок зібрав акторів, які грали Корлеоне і влаштував для них спільну вечерю, де вони мали знаходитися в образі, який відповідає їхньому персонажу. Тобто вони не ставили частину сценарію, а поводилися так як на їхню думку повинен був поводитись їхній персонаж, вживалися в ролі. Те, що показано в серіалі з цього приводу — одна з найкращих сцен за всі десять серій.

Другий момент — я був не в курсі, що мафіозо були так сильно проти зйомок фільму. Мені здавалося, що сюжет у «Хрещеному батькові» показує гангстерів у надзвичайно компліментарній манері, але я був не правий. Все-таки це були зовсім інші часи, і Америка була зовсім іншою [1]. Ніякої політичної коректності ще не було, і багато американців з італійськими відчували себе ображеними, коли їх автоматично пов’язували з мафією (а мафія із задоволенням цим невдоволенням користувалася, так).

Не сперечатися з тим, що серіал має свої недоліки. На мій погляд, він сильно затягнутий, автори додали кілька необов’язкових сюжетних ліній. Втім, можливо, це теж свідомий вибір (щодо фільму теж говорили, що він затягнутий, і що публіка звикла до фільмів, які тривають не більше двох годин).

  1. (Російською) кілька слів про те, наскільки Америка була іншою  – https://eugeneronin.com/2021/06/04/obretenie-sily-chast-pervaja/