grayscale photo of person holding glass

Дві пропаганди

Виявилося, що серед російських лоялістів є уявлення що їхня власна пропаганда вкрай непрофесійна, зате українська напрочуд хороша.

Це мені здалося дуже дивним: Україна витрачає на пропаганду навряд чи на порядок, швидше на порядки менше коштів, телемарафон серед просунутої публіки просто ніхто не дивиться, ну і так далі. Та й не була Україна ніколи світовою столицею пропаганди (а ось росія та — була), звідки ж такі успіхи?

Але потім я подумав, що в твердженні є сенс, втім зовсім не той, який мають на увазі російські патріоти. Вони вважають, що ми тут винайшли якусь особливу техніку зомбування та обману, якої вони поки не опанували, і дуже хочуть надолужити.

Ну що, розповім страшні секрети української пропаганди, благо всі вони такі, що повторити їх російській стороні буде проблематично.

  1. Українська позиція проста: «на нас напали, ми захищаємося, агресор сильний і потрібні всі наші сили щоб перемогти». Це дуже сильно відрізняється від того, що пропонує слухачеві російська пропаганда, яка постійно перемикається туди-сюди між двома несумісними положеннями: «Вставай Страна Огромная!!!!» і «глупые смешные хохлы, мы еще и не начинали!». Це деренчання збиває спроби донести до російської публіки бажане послання про те, що відбувається.
  2. Те, що сталося 24 лютого і відбувається весь цей рік з українцями, створило унікальну ситуацію спільного лиха та спільної надії. Вперше за весь час існування України ми всі, незалежно від походження, забезпеченості, рідної мови та релігії виявилися настільки близькими у своїх переживаннях. Саме це створює унікальне середовище сприйняття новин про війну – національне єднання як воно є.
  3. Ну і нарешті найпростіше та найважливіше. Російський мейнстрім це зворотний карго-культ: «Всі брешуть, все одним миром мазані, ми просто не так прикидаємось як інші». З цього випливає, що будь-яка пропаганда рівнозначна, а перемагає той хто збреше крутіше. І в цьому слабкість не тільки пропаганди, а й російського світогляду як такого.

Пропаганда агресії та ненависті не рівна пропаганді захисту свого світу, своїх близьких та свого життя. Так, і там, і там можливі брудні прийоми, недоречний пафос і навіть фейки, але це не робить їх однаковими — у них різні смисли та різні цінності. Ось чому так відрізняється їхня аудиторія та реакція публіки.

І до речі — саме тому Україна перемагає.