Позначка СРСР

Некривавий наклеп

mans face carved on round mirror

З подивом дізнався, що сучасна російська пропаганда застосовує той самий прийом, який придумали майже півстоліття тому у зв’язку з еміграцією євреїв. Там була складна історія — спочатку радянських євреїв взагалі не хотіли випускати, вигадуючи фантастичні причини на кшталт того, що вони спочатку повинні виплатити повну вартість навчання у ВНЗ (і призначаючи фантастичні ціни), потім під впливом американських санкцій та міжнародного тиску якось дозволили.

Мабуть, тоді й постало питання — як це все презентувати населенню. І тодішні силовики та пропагандисти видали таку ось методичку: «Євреї — хитрі та ліниві люди. Замість того щоб працювати сталеваром або шахтарем, вони влаштовуються працювати на теплі посадки і до того ж проштовхують туди своїх». Так що їдуть не якісь потрібні країні громадяни, а нероби, які фактично сидять на шиї трудового народу.

Легко бачити, що це практично точна калька матеріалів Фелькішер Беобахтер, накладена на реалії радянського союзу 70-х років того століття. Адже там теж розповідали про те, що євреї захопили в Німеччині всі оплачувані роботи, залишаючи німецького робітника без гроша.

І перевірений часом рецепт спрацював — радянський антисемітизм 70-80 років – перестав бути просто природною ксенофобією. Підігріваний державою, він перетворився на системне явище — «п’ята графа» зупиняла кар’єру в багатьох сферах радянського життя. Певною мірою це обмеження знімалося з тих, хто вступив до компартії та правильно виконував усі ритуали, але найменша підозра у нелояльності перекреслювала всі перспективи.

Треба cказати, що на все вищезгадане накладалися ще й досить фантастичні радянські уявлення про те, що є «теплим місцем». Далеко не кожна праця була в радянському союзі почесною.

Наприклад, євреїв любили звинувачувати в тому, що серед них було багато музикантів, інженерів, лікарів, учених. Це все тоді вважалося надто «легким» і «чистим» заробітком, який офіційно вважався набагато менш почесним, ніж важка фізична праця на заводі.

Позиції євреїв також були досить сильними у сфері обслуговування — магазинах, швейних салонах, стоматкабінетах, ювелірних майстернях. А це вже сприймалося державою не просто як «легкий» заробіток. Це те, що становило тодішню паралельну офіційну систему обміну послугами – блат, і заняття ці були, м’яко кажучи — ганебні.

Більшість радянських сатиричних фільмів жорстоко висміювала саме людей цих професій, вони мали надзвичайно низькі офіційні зарплати, при цьому їх неофіційний дохід, отриманий через блат міг на порядок перевищувати зарплату. Зрозуміло, євреїв серед них була зовсім не переважна більшість, але радянська влада вміло розігрувала ще й карту соціальної, а не лише національної ворожнечі, виставляючи радянських євреїв багатіями у дуже вбогому радянському суспільстві.

Закінчилося все тим, чим закінчилося — всі ці ігри призвели до того, що безліч євреїв, які не збиралися нікуди їхати, все ж таки поїхали, видавлені з країни за допомогою ксенофобії та недовіри.


А тепер знову до сьогодення.

Зіткнувшись із масовою еміграцією, сучасне російське керівництво не знайшло нічого розумнішого, як витягнути з запліснявілоЇ радянської скриньки ту саму платівку. Виїжджають, мовляв, суцільні нероби, паразити, нікому не потрібні інтелігенти.

З іншого боку, нинішній російський режим все більше перероджується, втрачаючи звичні риси авторитарної, але відкритої на виїзд держави. І стара платівка може стати на старий програвач не лише щодо використання радянських методичок.